гротеск

(фр. — химерний)

1. Надзвичайно гострий образ, створений в образотворчому мистецтві різким перебільшенням, навмисним підкресленням реальних форм, поєднанням гіперболи з метаморфозою (переростанням правдоподібного у неправдоподібне). Сполучаються фантастичне і побутове, піднесене і комічне, серйозне і смішне. Загострення архітектурного образу теж намагалися досягти засобами Г., тобто навмисним спотворенням вигляду звичайних форм.

2. Симетричний орнамент у вигляді смуги, де спостерігалося переплетення дрібних, реалістично виконаних зображень тварин і рослин, їх сполучення з картинами, медальйонами, щитами, ліпними прикрасами, фантастичними мотивами. Окремі елементи масштабно і пластично взаємно пов'язувались, кожний мотив виростав з другого, при цьому зберігалась симетричність побудови цілого. Завдяки такій пластичності, музикальності формоутворення Г., подібно арабескам і морескам, добре з'єднуються з живописними і рельєфним панно та обрамуваннями, існують на площинах любого формату, органічно заповнюють поверхні падуг, парусів, куполів. Часто компонуються симетрично з боків вертикальної осі у вигляді стеблини аканту із завитками, пілястри, колони. Композиції з Г. виконувалися в античному Римі і були знайдені у підземних гротах, звідкіля й походить їх назва. На основі античних орнаментів декоративні мотиви Г. були значно удосконалені в італійському ренесансі і незабаром отримали значне поширення, особливо у монументальному мистецтві маньєризму, стилях французького регентства і рококо.